Куп’янщина на фоні Європи середини 19 сторіччя

Безымянный

Дуже цікаво читати архівні документи про наше місто. Зокрема звіт про те, як і чим жили прості українці Куп’янщини в середині ХІХ сторіччя.

Але цього разу я спочатку вирішив нагадати нашим читачам і те, що відбувалося саме тоді в Європі і Російській імперії, щоб зрозуміти перше речення чиновницького звіту.

Європа і країни, яких вже немає на її мапі

1848-49 роки дуже цікаві в історії Європи.

Адже в цей час піднялися революційні повстання у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії, Хорватії, Воєводині, Трансільванії, Словаччині, Галичині, Словенії, Далмації і Істрії, Ломбардії та Венеції, Неаполітанському королівстві, Папській області, Тоскані, П’ємонті та герцогствах, Польщі, Валахії та Молдові.

Росія – як жандарм і країна невігласів

Російський цар Микола І дуже перелякався тих революцій, адже панічно боявся вільнодумства і в своїй імперії.

І щоб захистити сонну Росію від революційної “зарази з гниючого Заходу”, він виконав роль європейського жандарма, коли на прохання австрійського імператора Франца-ЙосипаІ направив 140 тисяч війська в Угорщину для придушення революції. Ще 40 тисяч військових у Валахію та Молдову, і 60 тисяч в Галицію. І там революції було потоплено в крові.

Звичайно, ніяких реальних підстав для подібних побоювань за царат не було. Росія третій десяток років перебувала в напівдрімотному стані миколаївського царювання, і ніяка смута Росії не загрожувала.

Та за відсутністю в країні доморощених баламутів і інших «карбонаріїв», влада почала завзято викорінювати “крамолу” в науці, літературі та журналістиці.

Ось цитата зі щоденника тодішнього цензора Олександра Нікітенка:

«Наука блідне і ховається. Невігластво зводиться в систему … Тепер в моді “патріотизм”, який відкидає всі європейське, не виключаючи науки і мистецтва, і який запевняє, що Росія настільки благословенна Богом, що проживе без науки і мистецтва … Люди вірять, що всі негаразди на Заході походять від того, що є на світі фізика, хімія, астрономія, поезія, живопис ».

Влада намагалася всіляко обмежити ввезення іноземних книг. Університетам заборонили виписувати журнали і газети, а в 1849 році серйозно обговорювалася ідея про закриття всіх університетів, як потенційних розсадників шкідливих і небезпечних ідей.

Письменник Михайло Лонгінов про той період миколаївської епохи писав: «Громи гримнули над літературою і просвітою в кінці лютого 1848 року. Журналістика стала справою небезпечною і надзвичайно складною. Треба було зважувати кожне слово, кажучи навіть про сівбу трави або конярство, тому що у всьому підозрювалася вільна особистість або таємна мета. Слово “прогрес” було строго заборонено, а “вільний дух” визнаний за злочин навіть на кухні…».

Ціле покоління царських сановників і царедворців остаточно відстало від життя.

Вони відмовлялися розуміти, як за цей час змінився світ, що могутність країни тепер визначалася не стільки розмірами території і військовою міццю, скільки розвитком економіки і вмінням застосовувати технологічні нововведення: залізниці, телеграф, парові машини тощо.

 А тим часом в Куп’янську.

Ось як написано про помешкання, одяг та харчі куп’янців та трішки про землеробство на Куп’янщині в чиновницькому звіті за 1849 рік.

Звісно імперці вже тоді називали українців “малоросами”.

 Образ жизни жителей уезда умеренный, единообразный, посвящен труду, с усердием к религии и повиновении властям.

Жилища крестьянские деревянные, крытые соломой, с печами и трубами, обмазаны глиной внутри и снаружи, содержатся в опрятности.

Зимой одежда – овчинная шуба, кафтан, сапоги, шапка и рукавицы, а женщины малороссийские носят плахты, запаски, очипки и платки.

Одежда весьма удобна. Выключая у малороссиянок простолюдинных женской одежды «запаски» – они неудобны как для виду, так и для пользы.

Пища жителей: хлеб, пшено, сало, молочная и домашняя пища. Вообще пища для здоровья полезная.

Сельское хозяйство в удовлетворительном состоянии, но сбыт хлеба затруднителен ибо нет близко торговцев и удалено от городов, а посему одно средство поддержать хлебопашество – увеличить винокурение*.

Хлеба в уезде сеются: рожь озимая, пшеница на парах, пшеница арнаутка** на облогах***, и после посева проса.

Посевы льна и конопли производятся только для собственного употребления.

Земледельческие орудия –  плуг малороссийский, рало, борона, соха, катки воловые.

31 мая 1850 года. Из статистического описания Купянского уезда за 1849 год.

* винокурение – виготовлення “хлібного вина”, як тоді називали самогон;

** арнаутка – сорт ярої пшениці;

*** на облогах  – по краю посівів інших культур. 

Be the first to comment on "Куп’янщина на фоні Європи середини 19 сторіччя"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*