Підсніжники в СРСР

Підсніжник головна

Сьогодні 19 квітня Міжнародний день підсніжника. Ця красива і тендітна квіточка не має ніякого відношення до того явища, яке в СРСР називали її ім’ям.

Спортсмени – підсніжники

Мова піде про людей, які в тій країні насправді займалися однією справою, а в трудових книжках були означені іншою спеціальністю. Саме таких людей і називали чомусь “підсніжниками”.

Найвідоміші у всій країні “підсніжники” – то спортсмени, і зокрема футболісти та хокеїсти.

Всі гравці, тренери, лікарі, масажисти, адміністратори відомих команд ЦСКА та СКА з різних міст, по документам були військовими. І всі вони отримували заробітну плату як офіцери, прапорщики або надстроковики.

Та ж технологія працевлаштування спортсменів була і в товаристві “Динамо”, там всі спортсмени були офіцерами або службовцями міністерства внутрішніх справ чи прикордонних військ.

Команди “Торпедо” з Москви, Тольятті, Кутаїсі, Запоріжжя, Луцька – то були команди автозаводів, де футболісти були “підсніжниками” і отримували зарплату, яку їм нараховували у різних цехах на різних робітничих посадах.

А саме цинічне в цій історії те, що комуністична пропаганда скрізь називала радянських спортсменів-“підсніжників” зі спорту вищих досягнень – “любителями”.

Бо цей звання дозволяло їм виступати і на Олімпійських іграх, на які тоді професійним спортсменам вхід був заборонений.

А ще згадую, як на цю тему аж захлиналися від сарказму московські спортивні коментатори, коли радянські хокеїсти вперше виграли у професійної збірної Канади: “Хвалёные канадские профессионалы проиграли нашим ребятам-любителям!”.

І байдуже, що ті наші “любителі” нічим іншим крім спорту і не займалися.

На це дуже сміливо тоді відповів Володимир Висоцький у своїй пісні “Професіонали”

“Профессионалам
по разным каналам –
То много, то мало – на банковский счет.
А наши ребята за ту же зарплату
Уже пятикратно уходят вперед!”

І у різних ВУЗах спортсмени теж часто були не студентами, а теж своєрідними “підсніжниками”,  яким на сесіях у залікові книжки оцінки ставили “автоматом” за високі спортивні досягнення.

Як куп’янські “підсніжники” вантажили литво

Подібні “підсніжники” були і на Куп’янському ливарному заводі. Всі футболісти команди “Металург” тоді значилися робітниками різних цехів заводу. Хто обрубником, хто стернярем, слюсарем, транспортувальником литва, стропальником тощо.

Памятаю, як одного разу директор заводу В.І.Кошелєв грізно запитав на селекторній нараді: “Що там “Металург”, кажуть знову програв? Від завтра – всіх відправити на роботу у цех грунтовки!”

Сказав – як відрізав!

Начальником цеху грунтовки тоді був я. І одразу після наради мені зателефонував начальник футбольної команди Федір Іванович Куліш і сказав, що завтра приведе футболістів та попросив щоб їм приготували “фронт роботи”.

Особливої такої акордної некваліфікованої роботи в цеху і не було, тому ми з ним домовились, що хлопці будуть завантажувати чималу гору чавунних відливок вагою десь по 10-15 кг кожна до кузова самоскиду, який вивозитиме їх на склад.

Назавтра до цеху прийшли хлопці у спортивних костюмах і кросівках. Усім їм  видали робочі рукавиці і показали що робити. Хлопці підтягували відливки в зону роботи кранбалки і нею вантажили литво у кузов машини.

Після кількох завантажених машин футболісти зрозуміли, що вони швидше накидають ті відливки вручну, ніж тихохідною кранбалкою. І почали із завзяттям руками накидати ті відливки до кузова, виконавши денне завдання до обіду.

Цікаво, що Федір Іванович під час роботи постійно кричав футболістам: “Будьте уважними, БЕРЕЖІТЬ НОГИ!” і цим дуже тішив водія самоскиду, який звик до того, що коли на такі роботи заставляли виходити “конторських” заводчан, то їм завжди кричали: “Бережіть руки!”.

Ввечері на селекторній нараді Кошелєв запитав мене: “Як там “Металург” відпрацював?” Я сказав, що вони молодці, із завданням впоралися добре. На що директор заводу пробурчав: “Ну добре, хай завтра повертаються до тренувань”

А ще такі “підсніжники” рясно росли і на профспілковій, комсомольській та партійній роботах, в різних фондах та спілках не лише на ливарному заводі, а й  на залізниці, в колгоспах та радгоспах, в будівельних та інших підприємствах і організаціях тієї країни з подвійною мораллю.

А перші записи “футболіст” в трудових книжках з’явилися вже в 90-х роках, коли така професія стала офіційною.

 

 

Be the first to comment on "Підсніжники в СРСР"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*