Історія та сьогодення медичного коледжу

головна

Цього вересня одному з найкращіх медичних навчальних закладів України Куп’янському медичному колледжу виповнюється 85 років.

Поважний вік цього закладу якось не в’яжеться з юнацькою аурою, що витає в його стінах. Створюють її молоді  дівчата і хлопці у білих халатах. Тут навіть викладачі виглядають по-молодецькому. І так було всі ці 85 років.

13 07 04 DSC02316

Відкрився нинішній коледж у 1931 році, як медичний технікум. Тоді було модно так називати учбові заклади не лише технічного напрямку. Були й технікуми педагогічні, медичні і навіть мистецькі.

Першим директорм технікуму три роки був В.І.Попов. Його змінив М.М. Іванов. Потім у страшний 1937 рік і його замінили на Вариводу Т.В., при ній у 1939 році технікум перейменували у фельдшерсько-акушерську школу. За два роки директором знову призначили М.Іванова, який, з перервою на німецьку окупацію, очолював заклад з 40 до 45 року. В цей воєнний час в школі було організовано прискорені медичні курси, бо фронту не вистачало санінструкторів.

Це фотографія випускників 1941 року. Вони всі пішли на війну. У першому ряду Маргарита Сергіївна Коргун, ветеран війни, потім вчитель і завуч школи №6

07(1)

Ще одне фото випускників 1941 року, редколегія стінної газети. І знову в центрі Маргарита Коргун

05(1)

На жаль немає повної інформації скільки випускників різних років опинилося на різних фронтах і в тилових госпіталях.

Випускниці прискорених курсів вже у військовій формі

03(1)

Після війни фельдшерсько-акушерська школа поновила звичайний ритм навчання. З 1946 по 1950 її очолював Є.Ю. Ясюченя.

01

У 1951 році заклад на 53 роки отримав нову назву – Куп’янське медичне училище. 17 років його очолював В.Д Лєщенко, з 1967 по 1974 тут керував Г.Д.Саміло, потім два роки Є.Є.Головченко. А з 1976 року 24 роки поспіль училище очолював В.І.Вандик.

З 2000 року і донині директором працює кандидат медичних наук Олег Миколайович Брянцев.

брянцевЗа його ініціативи з 2003 року училище отримало статус медичного коледжу, який з 2004 року носить ім’я Марії Шкарлєтової.

Лихоліття війни принесло славу Куп’янській фельдшерсько-акушерській школі, як альма-матер Героя Радянського Союзу Марії Савеліївни Шкарлетової. Вона навчалася тут після визволення Купянська від фашистів саме на прискорених курсах санітарних інструкторів.

Шкарлєтова

На фронт Марія потрапила восени 1943 року і майже одразу прийняла участь у форсуванні Дніпра. Там вона відзначилася, спасаючи багатьох поранених бійців. А у 1944 році, під час форсування найбільшої польської річки Вісли, Марія не тільки врятувала життя більше сотні бійців, а й особисто з автоматом в руках приймала участь у боях на плацдармі під Варшавою. Саме за цей подвиг вона отримала звання Героя. І було їй тоді 19 років!

І наступні війни не обходилися без випускників нашого медичного коледжу.  З 1979 року майже всіх хлопців, випускників училища призивали на війну, яка тоді йшла в Афганістані. А нині багато випускників стали на захист рідної України і опікуються здоров’ям  наших бійців в зоні проведення АТО.

За  85 років випускниками медичного коледжу стали більше 15 тисяч медиків. Багато з них продовжували навчання в медінститутах і становилися лікарями, але все одно, найбільше серед випускників саме спеціалістів, яких називають лагідним родинним ім’ям – медична сестричка. Вони працюють по всій Україні. І у багатьох близьких та дальніх країнах світу є випускники славетного Куп’янського медичного коледжу.

Фотографії з музею та сайту медичного коледжу

 

2 Comments on "Історія та сьогодення медичного коледжу"

  1. Макогон Иван Николайович | 28/09/2016 at 6:35 pm | Відповіcти

    Славний шлях пройшов цей учбовий заклад, и вагомий внесок його в долі Батьківщини!… То ж хай славиться і надалі своїми справами ісвоїми випускниками…

  2. Макогон Іван Миколайович | 30/09/2017 at 4:29 am | Відповіcти

    9 травня 2016 року ми з дружиної прийшли до Вічного вохню…і вже, коли закінчились урочистості… з дружиною стало погано… Я її підхопив і держав на руках…І раптом підбігли волонтери з медколеджу… допогли її отямитись , а одна дівчина супроводжувала нас до під”їзду будинку… Я не запамятав як її звати…але запамятав доброту і чуйність студентів. які серед сотень присутніх угледіли нас… Добрі вихованці…наша надія і наше майбутнє

Leave a comment

Your email address will not be published.

*