Музичні оркестри на історичних фотографіях

мандоліна1

Розглядати старі фотографії це вам не костюмоване історичне кіно дивитися!

На фотографіях – всі деталі справжні, саме такі, як були тоді.

Лише пози у людей якісь неприродні, бо фотограф вимагав, щоб люди не поворухнулися і не “змазали” різкість знімку.

Пропоную уважно розглянути фотографію 1930 року з фондів Куп’янського міського краєзнавчого музею на якій зображено музикантів з хутору Іванівка.

Але спочатку трішки історії. В ті роки в СРСР була мода на так звані неаполітанські оркестри. В великих містах вони складалися з гитари і кількох різних мандолін. Але саме мандоліни були дуже дорогими. Тому, коли мода докотилася до глибинки, мандоліна в оркестрі лишалася одна, а інші заміняли дешеві балалайки. Більшість інструментів тоді робилося в Петербурзі на фабриці музичних інструментів Шредера, яку комуністи націоналізували, й перейменували у фабрику імені Луначарського.

Всі гитари тоді були семиструнними. Сьома струна була найтовща і додавала в оркестрі “басів”. Мандоліна має 8 струн, які розміщено попарно. Ці дві струни звучать в унісон, а музичний стрій всього інструменту – скрипичний. Балалайки – триструнні.

Настроювали інструменти і грали в селах “на слух”.  Хоча тоді в Пітері видавалися й ноти для мандолін і навіть було випущено кілька збірок нот “Для любителей жанра кабаре”.

Репертуар сільських музикантів складався з циганських романсів, вуличних пісеньок, фокстротів. Обов’язково грали й народних пісень.

Мої дідусь і бабуся, які теж грали свого часу на мандоліні та гитарі в селі Притулове, розказували, що модними тоді були “Їхав козак за Дунай”, “Бариня”, “Краков’як”, “Розпрягайте хлопці коней”, “Полька”, а ще, здається, “Падеспань”. Інших назв я, на жаль, не запам’ятав.

Люди збиралися літніми вечорами біля хат і відпочивали під таку музику. Музиканти грали, хтось співав, інші танцювали.

Аж доки не почали з’являтися патефони з платівками, і тоді мода на оркестри пройшла.

А тепер, власне, фотографія

DSC05323

Зверніть увагу на одяг.  Всі в кепках різного фасону. У гитариста та мандолініста сорочки-косоворотки, комірці яких застібалися на шиї на два гудзики збоку. У піджаків комір теж різного крою

Копия DSC05323

А тут видно, що один з балалаєчників вже “сьорбнув” міської моди.  Під носом квадратні вусики, “моднява” краватка з малюнком в стилі конструктивізму і брюки з відворотами.

Копия Копия DSC05323

Взуття теж різне. У двох музикантів ще височенні чоботи, ймовірно під онучі, а у інших вже черевики під світлі шкарпетки. У мандолініста черевики, здається, військові. У них зверху шнурки зачіплялися залізними гачками.

Копия (2) DSC05323

Тоді було модно підписувати фотографії на зворотньому боці. Тут, якщо придивитися, видно, що спочатку підпис було написано звичайним чорнилом, яке згодом вицвіло і хтось обвів напис вже кульковою ручкою. Втім це врятувало авторський текст.

DSC05324

А ще перегляньте фотографію Куп’янського міського духового оркестру зразка 1947 року. На жаль хтось намагався розфарбувати інструменти на фото. Втім перегляньте, може когось впізнаєте крім тих, хто вказаний на зворотньому боці

DSC05326

DSC05327

І естрадний оркестр Куп’янського чавуно-ливарного заводу 1970 року. А от на якій вони сцені виступають – не зрозуміло, адже свого палацу культури тоді ще не було.

DSC05328

Be the first to comment on "Музичні оркестри на історичних фотографіях"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*