З історії Куп’янської медицини. Міська повитуха

povituha

В Харківському обласному державному архіві є один дуже цікавий документ 1878 року. Це звернення однієї образованої куп’янчанки, випускниці Санкт-петербуржської медично-хірургічної академії  до царя Олександра ІІ, бо саме цар тоді вирішував деякі кадрові призначення в імперії. Ось текст мовою оригіналу:

Всепресветлейший, Державнейший Великий Государь Император Александр Николаевич, Самодержец Всероссийский Государь Всемилостивейший!

Просит кандидатка повивальной бабки Елена Максимовна, дочь Максимова, а в чём моё прошение, тому следуют пункты.

Осведомилась я, что городовая акушерка города Купянска Мария Ивановна Коновалова зачислена на место земской акушерки Купянского уезда;  я же имею желание поступить на праздное место повивальной бабки в городе Купянске Харьковской губернии, почему всеподдннейше прошу к сему: дабы повелено было об определении меня повивальною бабкою в сказанном городе Купянске сделать милостивое распоряжение.

Диплом мой на право повивальной бабки находится в Врачебном отделении Харьковского губернского правления, представлен мною при прошении от 12 декабря 1877 года.

1878 года декабря к поданию надлежит во врачебное отделение Харьковского губернского правления через господина Купянского уездного врача.

 Кандидатка повивальной бабки 

Елена Максимовна Максимова,

жительство имею в городе Купянске.

29 декабря 1878 года.

 

Є в Архіві і довідка від керуючого справами медичного департаменту міністерства внутрішніх справ, який 20 січня 1879 року повідомив Харківського губернатора, що прохання Максимової О.М. задоволено і вона призначена на посаду повитухи.

А сам диплом виглядав так

Повитуха

В російській імперії було три професійні групи жінок, які займалися породіллям: “Міська повитуха” – з вищою медичною освітою, “Сільська повитуха” з середньою медичною освітою і просто “Повитуха” – з заочною освітою. Їх діяльність було регламентовано спеціальним “Уставом повивальных бабок”.

Посада міської повитухи знаходилася в штаті поліцейської управи.

За законом, жінка, яка бажала отримати звання міської повитухи мала бути не молодшою 20 і не старшою 45 років. Вона повинна була мати зразкову поведінку, бути чесною і користуватися повагою суспільства. Вона отримувала благословення у священника, регулярно сповідалася і причащалася.

Навчалися повивальній справі в університетах і спеціалізованих інститутах на медичних факультетах, де готували на лише лікарів-акушерів, а й міських повитух. По закінченні шестирічного навчання випускниці приймали «Присягу повитухи про її обов’язки».

До речі, крім латині випускниці знали щонайменше й дві європейські мови.

А для отримання посади міської повитухи була вимога мати посвідчення пологової установи про самостійне проведення не менше 20 пологів.

Міська повитуха була спеціалістом з надання допомоги і догляду за нормальним протягом вагітності, пологів і післяпологового стану породіллі, а також по догляду за новонародженими. А от надавати догляд ще й за ненормальними вагітностями і пологами мав лікар-акушер.

 

 

 

Be the first to comment on "З історії Куп’янської медицини. Міська повитуха"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*