Професії, що мали попит в Куп’янську.

Білошвачка

Зараз, у період коли молодь закінчує школу і вибирає собі професію на майбутнє, буде цікаво познайомитися з ремеслами, які були потрібні в нашому місті наприкінці 19 сторіччя зі звіту Куп’янського помічника пристава, який зберігається у Харківському обласному архіві.

Цікаво, що деяких ремесел вже давно не існує, а деякі змінили свою назву на сучасний лад.

Зверніть увагу, що різняться професії тих хто пече хліб, і тих хто пече булки.

Модистками тоді називали майстринь, які в першу чергу шили жіночі капелюшки, якісь модні елементи одягу та майстрували різні прикраси.

А от білошвачки – це майстрині з пошиву нижньої білизни.

Молоді люди зараз мабуть і не знають, що таке картуз, а була ціла окрема професія людей – картузників, які шили в Куп’янську для чоловіків такі головні убори ще й після другої світової війни.

Дещо визиває подив велика кількість позолотників – аж 11. Може це тут порахували не лише майстрів з нанесення позолоти, а й золотарів, тобто тих, хто чистив вигрібні ями і туалети?

Кушнірі, або російською “скорняки”  – вичиняли шкури тварин, та шили хутряні вироби

Мідник – це ремісник який працює з міддю, бронзою і латунню. Вони виробляли новий, і лудили, паяли та ремонтували старий мідний посуд, а ще виготовляли різні прикраси для чоловіків, жінок і коней.

Лимарі, або російською «шорники» виробляли з вичиненої шкіри-сириці дрібні шкіряні речі: кінську збрую, ремені, гаманці, рукавички тощо.

Бондар – це людина, що займається виготовленням дерев’яних бочок.

Коновалами тоді називали ветеринарів, які спеціалізувалися з кастрації домашніх тварин. Зокрема, щоб каструвати коня, його потрібно було спочатку повалити на землю. Звідти і пішла назва цього ремесла, яка в сучасній мові означає зовсім інше – так називають грубих і невмілих лікарів.

Цирюльниками називали тоді перукарів, які працювали у лазнях.

Палітурник, або російською “переплётчик” – це майстер, який оправляє книги, або інші паперові документи в палітурки.

Майстри золотих і срібних справ нині називаються “ювелірами”.

В ті часи всі рекламні вивіски малювали пензлями і фарбами, тому таким попитом користувалася професія живописця з вивісок.

Каретник робив різні кінні візки.

Тут чомусь немає гончарів, майстрів лозоплетіння, майстрів з виготовлення “хлібного вина”,  а вони в нашому місті були, може приписані були десь в селах?

А це і сам той звіт:

О числе ремесленников в уездном городе Купянске Харьковской губернии за 1897 год.

Наименование ремесленников мастеров рабочих учеников
Хлебников 11 3 -
Булочников 5 6 6
Мясников и колбасников 21 8 -
Кондитеров и пряничников 4 5 1
Портных 28 17 21
Сапожников и башмачников 25 12 15
Модисток и белошвеек 12 8 12
Картузников и шапочников 5 8 1
Скорняков 1 5 -
Плотников 16 12 8
Каменщиков и печников 27 17 16
Столяров 25 10 12
Позолотников 3 4 4
Медников и слесарей 5 4 4
Шорников 3 3 1
Стекольщиков 4 - 1
Бондарей 7 8 4
Извозчиков  - 28  -
Коновалов 1  -  -
Часовщиков 4 4 2
Кузнецов 25 12 10
Трубочистов 2 2  -
Цирюльников и парикмахеров 2  -  -
Фортепианщиков 1  -  -
Скрипочных мастеров 1  - 1
Переплётчиков 3 1 2
Золотых и серебряных дел мастеров 4 1 1
Маляров и кровельщиков 6 4 5
Живописцев (вывесок) 2 4 2
Каретников 2  - 1

Помощник пристава

Be the first to comment on "Професії, що мали попит в Куп’янську."

Leave a comment

Your email address will not be published.

*