Про що нагадав лист з капсули часу

гггголовнааа

Як і більшість людей того часу, я з дитинства був захоплений темою космосу. Ми раділи неперевершеним досягненням радянських космонавтів. І лише згодом стали з’являтися матеріали і свідоцтва, що не все там було так чудово.

Я, наприклад, пам’ятаю, як мене у жовтні 1967 року вразила урочиста звістка по радіо про станцію  “Венера – 4″.

Я вже публікував звіт про ювілей шостої школи і там висловив своє ставлення до досить дивного тексту послання, що замурували в стіну школи у 1967 році.

З усіх тих комуністичних мантр і лозунгів у тому листі було згадано один єдиний факт: що автоматична космічна станція здійснила посадку на Венері. Це, як виявляється, сталося за кілька днів до написання того листа.

Але й тут не обійшлось без пропагандистської брехні, хоча вини тих невідомих купянських ветеранів, що написали листа “потомкам” – немає.

Це була брехня державного рівня.  У повідомленні, єдиного тоді в СРСР новинного агенства ТАРС, серед звичайної ідеологічної тріскотні було сказано, що “Венера-4″ вперше здійснила плавний спуск і посадку на поверхню планети.

А насправді – спускний апарат станції було роздавлено атмосферним тиском на висоті 28 км. від поверхні Венери!

Ввенера 4

Втім, комуністичному керіництву СРСР тоді потрібні були тільки переможні новини, адже того року вся країна буквально була в шоці від загибелі 24 квітня 1967 р.  відомого космонавта Володимира Комарова.

Він полетів на новому, але ще зовсім не готовому до пілотованих польотів , як зазначали всі спеціалісти , кораблі “Союз-1″. Та ЦК КПРС вимагав нових космічних досягнень до ювілею революції. Генеральний конструктор Сергій Корольов помер у 1966 році, а нове керівництво космічної галузі виявилося безхарактерним.

І Комаров, який передбачав, що на 90% цей політ буде невдалим, все таки полетів на тримісному “Союзі-1″.

комаров

Наступного дня мав стартувати ще й “Союз-2″, з трьома космонавтами на борту; Хруновим, Биковським і Єлєсєєвим. Кораблі мали зістикуватися в космосі, двое космонавтів мали перейти у скафандрах через відкритий космос до Комарова, потім розстикувтися і окремо приземлитися.

Але у корабля Комарова в космосі  не відкрилися сонячні батареї і було багато збоїв апаратури. Тому йому наказали приземлюватися в ручному режимі. Комаров зумів запустити спускний апарат на зниження, але під час приземлення на висоті 7 км запуталися стропи парашуту.

Апарат на шаленій швидкості врізався в землю і згорів. Комаров загинув.  Запуск “Союзу -2″ зупинили.

Про гибель Комарова сповістили по радіо, здається через два дні. І весь цей час люди гадали, що сталося, чому мовчать, адже те що в  космос полетів Комаров, було оголошено всіма ЗМІ.  Навіть ходили чутки, що він приземлився десь ледь не в Африці. А потім настасло справжне горе. Прості люди плакали, дивлячись за церемонією поховання праху Володимира Комарова в кремлівській стіні.

Ось така сталася біда. А тут, у жовтні 1967 року, просто напередодні ювілею жовтневого перевороту сталася халепа ще й з автоматичною станцією “Венера -4″!

Тому комуністичне керівництво країни, яке таки мало “самую ізвращьонную фантазію”, знову вирішило народу збрехати, і сказати, що все пройшло просто ідеально. Адже хто перевіре, що там сталося насправді?

І ми повірили…

А “Союз-2″, корабель в якому мало летіти одразу троє космонавтів, перевірили на землі. І з’ясувалося, що там така сама проблема з парашутною системою, як і на кораблі Комарова.

Пілотовані польоти припинили, і почали випробовувати цю техніку в автоматичному режимі, але ніде не казали, що йдуть випробування саме “Союзів”, і у всіх повідомленнях ТАРС називали їх супутниками із серії “Космос”.

Наступний пілотований політ на кораблі, який назвали “Союз 3″, відбувся за півтора року у жовтні 1968. Корабель пілотував українець, найстарший за віком космонавт СРСР, Георгій Береговий з Єнакієвого.

Але й цей політ був невдалим. За ідеєю,”Союз 3″ мав стикуватися з запущеним напередодні в автоматичному режимі “Союзом -2″.  Але стиковка не вдалася…

 P.S.

На числені прохання моїх читачив викладаю текст того листа, що був в капсулі часу, яку відкрили 28 жовтня в школі №6.

На жаль, якісь не дуже тверезі бабусі, що прийшли на ювілей школи, зачепили кабель від  звукової колонки, видерли його “з м’ясом”, та ще й завалили ту колонку. Тому звук був дуже поганий, але почути можна.

 

 

Be the first to comment on "Про що нагадав лист з капсули часу"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*