Незвична народна розповідь

xuCjCyKzUkE

Коли трішки вляглося святкове пожвавленя і коли всі до одного вже отримали від Святого Миколая подарунки, а не різки, відкрию один маловідомий куп’янчанам факт.

Виявляється в країнах, де шанують Святого Миколая, є багато різних легенд про нього.  І  ці легенди, які сторіччями передавались з вуст у вуста, не завжди співпадають з біблійними сюжетами. Вони розповідають не лише про чудотворні властивості, доброту і милосердя, а й про людський характер та непросту вдачу Миколая.

В книзі “Життя та повір’я селян Куп’янського повіту Харківської області” краєзнавець Петро Іванов записав три різні народні розповіді про життя да діяння Миколая.  В одній навіть є частина сюжетної лінії, подібна до гоголевського “Вія”.

Але сьогодні пропоную прочитати, яку легенду про Святого Миколая розказали Петру Іванову селяни слободи Преображенної.

Миколай Угодник із попів: він творив великі чудеса і за те присвятився.

Чудеса його були привеликі,  а зазвичай поведінка у нього була, як би так сказати – напросто негарна, хай Бог простить на цім слові, він був чмуть (штукар) здоровий.

Раз Миколай великий чудотворець їхав в одне село чи церкву святити, чи може так у храмі служити. І дорогою нагнав його інший священник, який теж туди їхав.

У цього були коні – як змії! А в Миколи Чудотворця такі, як Бог дав.

Тому священнику здумалося похвастатьця кіньми. Він звернув і ахнув вперед, тіко курява стала.

“Ну, недалеко ти так залетиш”, тримає собі на умі Миколай і поїхав шагом.

От проїхав той священник мало чи багато, і зупинився в полі  коней годувати. Поклав їм сіна, чи може так відпустив пастися, а сам ліг спати.

За тим під’їхав туди і Миколай Чудотворець. Дивиться – коні їдять, а їх хазяїн спить.

Він, не довго думавши, взяв і поодрізував тим коням голови, а своїх пустив пастися.

Той проснувся, аж лишечко!

Та до Миколая – так і сяк став прохати. Бо чутка давно пройшла, що Миколай творить чудеса.

«А що, будеш ще тікати?» – каже Чудотворець. Надалі ще помутив, пошуткував над тим священником, трохи повчив його – та й змилувався. Приклав голови коням, вони й ожили.

І ото за таку його голахтирь (характер) він і не удостоївся стояти у церкві на правому криласі, а повсігда ікона його стоїть на лівому.

Ось такий непростий “галахтирь” був у Миколая.  В схожій легенді інших країв говориться, що коли Миколай приставляв відрізані голови коням, він поміняв їх місцями. Білу голову приживив гнідому, а гніду голову – білому, щоб це постійно нагадувало господарю, про його пиху.

 

Be the first to comment on "Незвична народна розповідь"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*