Куп’янські повір’я доби 25 грудня

0017

В книзі “Життя та повір’я селян Куп’янського повіту Харківської області”  Петро Івановпро сьогоднішній день писав таке:

25 грудня у день святого Спиридона, або, як казали на Куп’янщині – Свиридона, вважалося, що сонце повертає на літо, а зима – на мороз. Починаючи з цього дня заможні селяни ріжуть до свята птицю, переважно гусей, та колють кабанів. На базарах з’являється свіжа свинина і ковбаси домашнього виготовлення.

На Свиридона ніззя нічого робити, найпаче свердлом або буравом свердлити, а то будуть пістряки, чиряки і проча нечисть.  (Пістрки – то такі прищі)

Цього дня нарізають вишневих гілочок і ставлять їх в горщик з землею на покуті і кожного дня поливають. А інші ставлять гілочки у воду, без землі. Якщо вони розквітнуть на Різдво – наступного року буде врожай на садові плоди.

Відсьогодні по 12 дням перед Різдвом роблять висновки про погоду 12 місяців наступного року. Яка буде погода 25 грудня – таким буде наступний січень, 26  грудня – наступний лютий і так далі.

А ще про святого Свиридона на хуторі Малієвому,  Куп’янського повіту, розказували таку моторошну легенду.

 “Був такий чоловік, що не боявся відьом і звали його святий Свиридон, саме той, що буває кожного року 25 грудня.

Святий Свиридон був дуже гарний хлопець, дівки так і бігали за ним.

До нього ластилася одна дівка: вона до його і сяк, і так, а він – ніяк.

От одного разу він і поспорив з тою дівкою. А вона була відьма і сказала йому, «Я ж тебе цю ніч задавлю!»

От настала ніч і прийшла відьма душити св. Свиридона. А він ще не спав і почув, що вона крадеться до його душити – кішкою явилася.

Тіко вона вскочила йому на груди, а він зараз ухватив її за горло, та об стіну, та об стіну!

Убив та й голову одрізав.

На ранок люди взяли тіло тої відьми та й поховали.

Узнали про це інші відьми і задумали розірвати св. Свиридона.

Настала друга ніч, св. Свиридон пішов на могилу тої дівки, заліз на хрест і сів на ньому, щоб вона не встала з гробу.

Ото другі відьми зібралися, щоб розірвати св. Свиридона, та що підуть до нього в хату – нема його вдома: сидить на хресті. А відьми на хресті не можуть узяти чоловіка, бо не можуть побачити його там.

Ото ж вони що підуть по слідах св. Свиридона до могили тої відьми, ходять кругом, ходять, а не бачать його на хресті.

От зійшлися усі відьми на могилу і почали тужити по своїй подрузі, а вбита відьма з гроба і прорекла: «Милі мої подруги! Свиридон, якого ви шукаєте, сидить на моєму хресті, тому я й не можу встати з гроба!»

Відьми подивилися тоді на хреста і побачили там св. Свиридона, та й почали совіщаться, як його взяти до рук і розірвати.

Нарешті одна відьма сказала: «Ото що давайте зробимо: полетимо зараз усі аж у Київ, до київської старої відьми, та нам скаже, як його можна взяти».

Ото вони й полетіли. Через годину оп’ять прилетіли, і київська відьма прилетіла з ними.

Подивилася вона на св. Свиридона та й каже відьмам: «Шукайте по сміттях недогарків із свічок дванадцять штук. Тими недогарками ми підпалимо хреста. Хрест впаде на землю і Свиридон з ним, тоді вже наша воля буде над ним!»

Ті відьми й почали шукати недогарків по сміттях і знайшли 12 штук та засвітили їх. А тоді давай палити тими свічками хрест, на якому сидів св. Свиридон.

Ото вони палять, та й палять хрест, так, що й скоро впаде на землю.

А св. Свиридон дивиться, що біда, та й каже: «Господи, вкороти ночі трішки, щоб хрест не перегорів досвіту, а то як перегорить, то мені смерть!»

Тіко він це проказав, а півні  – кукуріку!

Відьми й розлетілися, а св. Свиридон лишився живий.

Ото Бог вкоротив ночі для св. Свиридона, од того й тепер від Свиридона ніч коротша стала»

 

Be the first to comment on "Куп’янські повір’я доби 25 грудня"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*