99 річниця офіційної міськ-районної газети

Вісник

У ХІХ і на початку ХХ сторіччя в Куп’янському повіті освідчені люди здебільшого виписували і читали губернські та імперські газети. Вочевидь були тоді і якісь місцеві видання, але мені, на жаль, про це невідомо.

Втім після жовтневого перевороту 1917 року, з приходом до влади більшовиків, всі приватні газети почали закривати і згодом у вже радянській імперії лишилися тільки комуністичні часописи. І всі місцеві газети тоді стали “друкованим органом” відповідних керівних рад.

21 січня 1919 року в Куп’янську вийшов перший номер повітової газети “Известія исполнительного комитета Купянского уездного совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов”.

Це був російськомовний часопис, хоча переважна більшість куп’янчан і мешканців слобід та хуторів були українцями і завжди розмовляли українською мовою.

У 1920 році газету перейменували на “Труд”, який проіснував менше одного року.

З 1921 по 1925 роки офіційної повітової газети в Куп’янську не було.

І нарешті у 1925 році газету поновили вже з українською назвою “Праця”.

У 1930 році, коли почалася страшна історія із примусовим заганянням селян до колгоспів, газету перейменували згідно нового партійного лозунгу на “Колективний шлях”.

З такою назвою газета проіснувала 32 роки. Звісно з 8-місячною перервою на час окупації нашого міста німецькими, італійськими та румунськими загарбниками з червня 1942 року по лютий 1943 року.

Чи видавалась в Куп’янську якась газета тими окупантами для місцевого населення – мені теж не відомо.

Оскільки у післявоєнному Куп’янську розвивалася і місцева промисловість, то міськ-районна газета не могла бути тільки сільськогосподарського направлення і її знову перейменували у 1962 році.

Тепер це був “Червоний прапор”, де всі матеріали писали тільки з точки зору комуністичної партійної пропаганди.  Саме за це куп’янчани і дали газеті народну назву “Брехунець”.

Газета виходила двічі на тиждень! І саме тоді в ній був найбільший за всю історію колектив.

Якщо не звертати уваги на пропагандистську тріскотню, то зараз читати архіви газети цікаво з історичної точки зору. А саме про значущі події у місті і районі та про людей того часу.

З 1991 року газету перейменували черговий раз і донині це газета “Вісник Куп’янщини”.

Варто зазначити, що в радянські часи була започаткована недобра традиція примусової підписки на міськ-районну газету всіх бюджетних працівників.

Залякували так: не підпишешся – можеш втратити роботу, а комуністи й партквиток. Хоча за моєї пам’яті, випадки категоричної відмови людей від примусової підписки розпочалися уже в 90-х роках.

Втім і наразі цим силовим методом очільники міста примушують бюджетників підписувати “Вісник” і цим втримують газету на плаву.

Зараз всі друковані видання, особливо в малих містах, переживають важкі часи. Адже електронна інформація є значно оперативнішою. Молодь і люди середнього віку практично не читають газет, віддаючи перевагу інтернету.

Міськ-районна газета потрібна можновладцям, як бескоштовна трибуна з самопіару. Особливо напередоні виборів. Бо це – прямий вплив на основний “активний” виборчий електорат – людей пенсійного віку. Здебільшого саме вони і газету ще читають, і на вибори, на відміну від молодих, обов’язково ходять.

Якою буде доля найстарішої з куп’янських газет – невідомо. Колективу “Вісника Куп’янщини” зараз важко працювати і виживати. Тому бажаємо їм хороших творчих доробків, поменше недолугих ” профільних керувальників” від остапчукової команди, і цікавих матеріалів в кожному випуску сотого року існування газети.

І за традицією, знову даємо посилання на старий кліп з історії міськ-районної газети

1 Comment on "99 річниця офіційної міськ-районної газети"

  1. Щиро дякую за прекрасні рядки і відеосвітлини. Завтра, 23 січня, не забудьте, будь ласка, привітати з днем народження берегиню “Червоного прапора”-“Вісника Куп’янщини” чарівну Людмилу Артемівну Афанас’єву, краще особисто – телефоном-голосом тощо…

Leave a comment

Your email address will not be published.

*