“Наші гирі – важчі в мирі!”

лапа 7

Днями мені згадалася ця чудова місцева приказка, яку придумав Борис Петрович Ляшенко. Він багато років працював начальником ремонтно-механічного цеху КЛЗ – Куп’янського ливарного заводу. Чудова розумна, іронічна і дуже добра людина з видатним почуттям гумору.

Товари народного вжитку

В той час всі підприємства примушували випускати крім основної продукції ще й товари народного вжитку.

Спочатку на нашому заводі відливали з чавуну чоботарську лапу.

Це була досить потрібна в домашньому господарстві річ. Адже взуття в СРСР шилося досить погане. Підбори й підошви часто відклеювалися, майстерень з ремонту було мало, тому чоловіки самі прибивали відірване маленькими цвяшками.

А щоб “гостряки” цвяшків не кололи ногу і потрібна була чавунна лапа. Об її поверхню ті гостряки розплескувалися та тримали підошву або підбори.

Лапа - копия

А ще на КЛЗ відливали корпус, ручку, гайку та шнек м’ясорубок. Потім їх обробляли, лудили, комплектували ножами і продавали.

лапа 2

А  “Госплан” вимагав розширювати асортимент. На заводі стали робити прасувальні дошки, ялинкові іграшки, емальований посуд тощо.

І нарешті – гирі

Згодом почали відливати з чавуну спортивні гирі.  Гирі в СРСР чомусь мали три ваги: пуд (16 кг), півтора пуда (24 кг) і два пуда (32 кг).

Конструкція гирі передбачає, що всередині вона порожня.  Щоб ця порожнеча утворилася, перед заливанням форми розплаленим чавуном, туди вставлявся спеціальний стрижень з піску та різних добавок.  Коли відливка охолоняла, той стрижень всередені легко вибивався і висипався через спеціальну дірку. Дірку ту потім “пломбували” і гиря виглядала суцільною.

лапа 3

Так от, іноді той самий стрижень у форму не вставляли, а заливали суцільним чавуном. І готова гиря, на якій було написано “16 кг” насправді важила майже 50 кг.  Це був брак.

Борис Петрович Ляшенко придумав такий нехитрий розіграш: він в своєму кабінеті поставив таку браковану гирю і провокував когось з прийдешніх, чи зможе той 10 разів підняти пудову гирю.

“Та льогко! ” – відповідав необізнаний чолов’яга. Він хапав гирю, на якій написано 16 кг, та ледь відривав її від підлоги…

Ось тоді Борис Петрович урочисто промовляв: “Наші гирі – важчі в мирі!”.

Потім він придумав цілий віршик, який починався з цих слів. Але я, нажаль, його не запам’ятав. Хоча теж свого часу попав на цей його розіграш.

Подарунок чемпіону

А далі історія з важучою гирею мала цікаве продовження.

На станцію Куп’янськ-Вузловий, десь на початку 80-х років, на три доби приїхав агітпоїзд ЦК комсомолу України. Він складався з кількох вагонів. В одному був облаштований клуб, де виступали привезені з Києва артисти. В другому розміщалася просто шикарна виставка дивини того часу – голографічних фотографій. А в інших вагонах агітбригада з Києва жила та харчувалася.

На відвідини того дива запросили і делегацію молодих робітників заводу.  З Харківського обкому зателефонували керівництву і наказали щоб наша делегація щось подарувала агітпоїзду з товарів, які виробляють на КЛЗ.

Нам виписали кілька наборів ялинкових іграшок і гирю вагою 16 кг. Тут комусь спала на думку ідея подарувати “агітаторам” саме гирю з сюрпризом.

Ми приїхали на Вузлову заводським автобусом. Від делегації КЛЗ ту гирю до поїзда тягнув Олександр Кохан, один з найсильніших спортсменів заводу.

Нас запросили в вагон-клуб, де після концерту прийшов час подарунків. Іграшки забрали без пригод, а от коли кияни побачили гирю, то сказали, що у складі їх бригади до Куп’янська приїхав чемпіон СРСР з борьби самбо. Саме тому попросили гирю вручити йому.

Саша Кохан обережно подав гирю чемпіону і той не втримав наш подарунок! Гиря гупнула об підлогу так, що аж весь вагон захитався. А ми хором сказали нашу приказку. Чемпіону той прикол сподобався і він з радістю прийняв подарунок.

Згодом він нам написав, що довіз гирю до Києва та ледь дотягнув її до своєї тренувальної зали. Там він не раз розігрував своїх друзів та суперників і кожного разу при цьому повторював приказку від Бориса Петровича Ляшенка.

лапа 5

 

Be the first to comment on "“Наші гирі – важчі в мирі!”"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*