Група “Парк” в зоні проведення ООС, частина друга

головна 1

Я довго не міг себе примусити писати другу частину розповідей про чергову поїздку до Луганщини. Я боявся розплескати ті враження від людей, які просто збентежили душу кожного з нас.

Вибачте за довгий текст, але прошу прочитайте його, перед тим як переглядати фотографії.

Особливо звертаюся до наших куп’янських учнів і вчителів.

Продовження.

З наближенням початку концерту в селі Муратове, на небо набігли хмари. І хоча місцеві бабусі сказали: “Дощові хмари з Дінця – то наш дощ!”,  той дощик виявився дрібним і короткочасним.

Концертним майданчиком став ґанок ось цього навчального закладу, де нас зустріла директор школи.

DSC_0467

Коли пані директорка почула, що Таня Піскун за фахом вчителька початкових класів, то одразу запропонувала їй залишитися в Муратовому, бо у них в другому класі зараз немає вчительки.

За школою знаходиться спортивний майданчик, на якому гралися дітлахи.

Хлопці різного віку зупинили свій вічний футбол і разом з вболівальницями дівчатками підбігли до нас, пропонуючи свою допомогу у розвантаженні апаратури. Замурзані, усміхнені і щасливі.

Знаючи за своїм дитячим досвідом, як після футболу хочеться пити, Володимир Курило повів дітлахів з собою до місцевого магазину, де купив на їх замовлення по 10 літрів по відру “Фанти” і “Коли”.

Аж тут хтось з хлопців з величезною повагою сказав: “А он Світлана Василівна йде, наша вчителька!”.  До школи підійшла жіночка у вишиванці, яка виявилася дуже цікавою людиною. Вона депутат сільської ради, її чоловік три роки воював у складі батальону “Айдар”. А сама вона разом з учнями постійно їздить на різні екскурсії, і вони навіть недавно підкорили Говерлу!

Було видно з якою справжньою шаною діти слухають її.  А  Світлана Василівна піднявши суворо брови спитала: “А чому це ви тут такі вимазані? Якщо в футбола грали, то можна такими нечепурними на концерті бути? Ану мерщій додому – помитися, переодягнутися і за 15 хвилин бути тут!” І всі діти без ниття та відговорок одразу розбіглися по селу.

Про справжній патріотизм

А вчителі тим часом розповіли нам, як під час перших обстрілів села російськими окупантами з “Градів” коли йшли уроки, вони не знали куди ховатися, бо підвала в школі немає. І дітлахи збилися в дальній куток школи, де на вікнах  лежали мішки з піском, які звісно від “Градів” не спасуть. Всі були страшенно налякані. Дякувати Богові, ракети в школу не влучили. Як тільки обстріл стих, діти розбіглися по домівках, де на них в погрібах чекали теж перелякані дорослі.

А ще розказали, що раніше діти гралися в місцевих лісах, але зараз ходити туди смертельно небезпечно, бо там багато нерозірваних снарядів і мін. Саме тому весь вільний час діти села проводять на шкільному спортмайданчику.

А ще, на відміну від вчителів, діти вже по звуку вибухів можуть назвати з якого виду зброї стріляють окупанти.

А ще, як у квітні 14 року в селі не було ніякого сепарського референдуму, хоча районні чиновники-зрадники написали в своїх звітах окупантам інше.

І як такий чиновник через місяць приїхав на останній дзвінок до їхньої школи і забороняв підіймати на святі Державний прапор України та виконувати Державний Гімн. Але керівництво школи настояло на своєму. Було піднято і прапор, і прозвучав Гімн.

І як все село боялося, коли в районі під час короткої російської окупації діяла справжня банда вбивць і грабіжників під керуванням попа…

Незвичний концерт

Коли муратівські дітлахи, вже вмиті та причепурені, прибігли на концерт, ми дивилися на них зовсім іншими очима.

На концерт зібралися і дорослі муратівці та бійці ЗСУ. Глядачі підспівували куп’янським музикантам, підтанцювували і навіть водили хоровод разом з Тетяною Піскун. І не лише діти, а й дорослі.

А ще глядачі дарували квіти і Тані, і Сергію Гриценку, хоча він ніяково намагався заховатися від шанувальниць і мого фотоапарату за Дмитра Любого.

DSC_0488 DSC_0502

А потім була несподіванка. Діти вирішили виконати для нас пісню, яку вони називають Гімном своєї школи. Послухайте слова

Завершували ми нашу зустріч спільним виконанням Гімну України. Це теж вразило нас до самого серця

А наступного дня нам довелося виступати в центрі розбитого ворогами селища Новотошківка.  Але про це – іншим разом.

Далі буде…

 DSC_0505

DSC_0507 DSC_0503

DSC_0499 DSC_0494

DSC_0492 DSC_0491

DSC_0490DSC_0489

DSC_0482DSC_0481

DSC_0479DSC_0477

DSC_0476DSC_0475

DSC_0474DSC_0471

DSC_0470

Be the first to comment on "Група “Парк” в зоні проведення ООС, частина друга"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*